Паперові книги

Манга, що не схожа на мангу – швидше ближче до коміксу (десь таке я уявлення і мав про неї (мангу), коли надавав перевагу ранобе). Подій багато, а ось опису – ні. Тим не менш, все відносно «показаного» зрозуміло, хоча і є багато питань до самого «світу». Автору вдається зацікавити цим варіантом постапоку/кіберпанку (чи ще чого, до чого це можна віднести) - через це є бажання ознайомитися і з продовженням. Як мінус – можна виділити, як раз, швидкість твору, через «відсутність» тексту; та пов’язану з цим «відсутність» другорядних персонажів. P.S: ну і манга з твердою обкладинкою, для мене, незвична – поки тільки у мольфарів спіймав)

Продовження «ідеї» 1 тому – де значно більше уваги приділили персонажам (хоча знову ж таки - тексту малувато, а подій наче багато). Окрім того, розкрили дещо зі «світу», дали «нові питання» та «старі розгадки». Описати щось «окремо» - важко. Як продовження серії та завдаток на майбутнє – цілком непогано. Особисто для мене – «перегляд» був швидким та зрозумілим.

Щоб не цитувати взагалі анотацію – 1й том це історія про початок довгої подорожі. Для тих хто вже знайомий з аніме – вона видається затягнутою та дещо нудною. На цьому «місці» - усе тільки починається: перше знайомство з героями, зав’язка сюжету та… Нічого більше. Не встигаєш «ознайомитися» зі світом, а тим паче персонажами. І читати, чомусь, важкувато - захоплення рівня «бажаю дізнатися далі», особисто у мене, не виникло. Стосовно самого видання – NI тримає рівень. P.S: тексту доволі багато.

Досить цікава, а головне «швидка» історія, яка не стомлює – а дає відпочити від буднів у таких «буднях» домогосподаря. З урахуванням його «історії» та «вигляду». Чогось «центрального» не видно, проте у таких жанрах воно і не треба. Або ж буде пізніше. Щодо видання… На жаль, є певні спірні моменти з текстом, особливо в «доповненнях» - проте ознайомитися варто.

Можна сказати – деякий постапок, хоч і в «іншому» світі. Де черговий раз показують на скільки «зацикленні» люди можуть наробити шкоду не тільки собі. Ну і як противага – певна «ніша людей», які мають залишки «совісті», хоч і в зовсім іншому «вигляді». Уже тут видно персонажів та світ, з яким «доведеться» ознайомитись. А от що чекати значного від такого твору… Питання досить важке, є певні сумніви. По виданню – воно непогане, нагадує NI. Можливо «далі буде».

Для тих, хто знайомий з попереднім твором автора («Привид Києва»), ця робота зайде куди простіше – і при цьому розповість таку ж малу, але значну історію, без претензії на реалістичність. Персонажі «знайомі», постер великий, до видання питань нема. Але… Як і попередня робота – мало. Проте то і невеличкий донат на ЗСУ. Можна взяти для колекції.

Доволі «важка» на паралелі історія, особливо враховуючи рік, у якому довелося її прочитати. Досить гарно описано у передмові – «мета цієї історії – віддати скромну шану тим, хто показав нам, що існує вузький, небезпечний, звивистий, однак цілком реальний шлях до кращого життя». А враховуючи те, що це все засновано на праці Д.Орвелла, з його нашумівшим 1984, думаю не варто уточнювати як і «на скільки» все можна відобразити не тільки текстом. Варто ознайомитися усім, замислитись, навіть з «малого» - уже можна. До видання питання нема, окрім питання продовження.

Спершу історія «нагадує» відомий багатьом «Зошит смерті» - опис того, на скільки «гнилий» світ, трохи згодом – як сучасні ІТ (у т.ч медіа та інтернет) впливають на «розголос у суспільстві», теми, наче, непогані. А ось далі… Йде досить неоднозначне «покарання» усіх тих, хто за версією «Пророка» йде «поганим», і тут дуже швидко все відходить від Зошита. І чи погоджуватися з такими методами… Тут уже значно важче. Особисто для мене – то не викликає бажання дізнаватися що буде далі, особливо коли нас знайомлять з цим «добром». Ну і до «поліції» виникли певні питання, хоч вони тут виглядають і краще того Зошита. Продовжувати не планую.

Доволі «велика» книга, як по своїй «історії» (екскурс в яку нам дають до початку «основної частини»), так і по фактичному наповненню, напевно. Враховуючи «той час» - сама суть доволі суперечлива. З одного боку – деякі прояви сучасного гуманізму, з іншого боку, неприйнятні для теперішнього «вимоги та дії». При чому де в одному місці те стосується тільки ворогів, в іншому переходить і до своїх. Тексту на «замислитись», в цілому мало – йде більше тезовий опис, основні моменти так званого «мистецтва війни», яке інтуїтивно зрозуміло (хоча, безумовно, по всім тим пунктам можна куди більше «покопати»). Ба більше – тут більше про психологію, ніж про саму війну. Так і отримуємо «швидку» книгу, з якісним друком та ілюстраціями, плюс поділ кольорами на розділи, а по наповненню… Кожен побачить дещо своє.

Доволі “незвична” історія, якщо знати тільки кіновсесвіт. Якщо ж йти “далі”, то там уже варіацій багато. Якщо не лізти в спойлери - історія про те, як Бенер/Халк намагався знайти спокій, а Логан, навпаки, все шукав неприємностей. Хоча, як зазвичай, там є і третя сторона (а то і не одна). Враховуючи що то комікс, історія не довга, подій не багато, хоч і дещо знакового буде. Герої не такі вже й герої.

P.S: на відміну від «звичної» манґи – усі сторінки в кольорі.

Доволі цікава подача історії та непогане видання (чого варте для манги тверда обкладинка та “коміксовий” папір), хоча дещо “не нового” сюжету. Однак, видно що це тільки початок історії, яку ще треба дивитися. Окрім того, тексту, відносно, багато - але читається він легко. І в кінці ще й новела.

Новачкам у подібному - можна ознайомитись. Решті ж… Тут уже кому як, особисто я б почитав що буде далі.

Відносно знаменита серія, яка тільки но (у вигляді манги) зайшла офіційно на наш ринок. І нас одразу ж кидають у вир подій, де як ГГ отримує мінімум пояснень, так і ми. Якщо відволіктися від того що “знали раніше” - ми майже нічого тут не зроозуміємо, побачимо багато персонажів та подій, отримаємо деяку “затравку” на сюжет - ото і все. Через таку сумбурність, було дещо важко читати, хоча це і не умовня Безодня.

Чи підійде фанам (бо я цей світ знаю досить мало) - хто зна. Усім іншим… Мабуть, я б почекав як там з розвитком у наступних томах.

Продовження повсякденного шкільного життя, від лиця вчителя (здебільшого) у НЗ з демі. Нові події “закручуються”, герої (не головний) “ризикують” на якісь дії, але весь “темп” та фон іде як і у перших двох томах. А далі тільки спойлери. Досить важко оцінювати повсякденність… Але для розслаблення мозку - воно того варто.

Ну звісно це для тих, хто уже завершив два томи. Особисто мені таке потрібно і далі, періодично.

Одразу ремарка, відгук від того, хто знайомий тільки з “основним” ігровим світом (1-3 частини, не ВОВ), та дещо читав “не серійне”.

Початок подорожі по світу Warcraft, який уже давно сформований та має багато чого “прихованого”, навіть від фанатів.

Історія про тих - хто нам не відомий, та все ж до тих - хто уже знайомий. Більш того по світу, який кричить “новачку” - що нічого не зрозуміло, а “олдам” дає тільки примарну надію на відсилки… Це тут, де головний герой не “головний”, де він є “основним”, проте чи “важливий”? Усе це нас буде тримати більшу частину книги, подалі від “основного” сюжету. І тільки під кінець, все різко закрутиться та відкриє те, що саме “тоді” і почало закрадатися в твій розум. Саме кінець змусить бажати дізнатися продовження, щоб зв’язати весь світ в одну систему.

А ось абсолютним новачкам… Увесь цей світ буде ще більш не зрозумілим (хоча й багато “знайомого” з інших світів) - для них “початок” потребує прологу. Проте, чи відомий книжковий світ мистецтва війни не фанатам?

Продовження, або ж завершення історії. Де спершу, все видасться ще більш прогнозованим - але потім приходить фінал, який ще більш сплутує карти. Чи існує поняття людяності та що буде з людством далі? Однозначної відповіді нам так і не дадуть.

Фільм не дивився.

Якщо коротко - мені дуже чогось ще не вистачило, сумбурно швидкий фінал, через що й оцінка…

Ми дійсно потрапляємо на острів проклятих, тільки от прокляття ті для кожного різні. Історія намагається подати все через оточення. Але це дає нам лише певні зачіпки (завдяки яким і було цікаво читати, хоча й домальовуючи певні моменти з інших історій). Але це все тільки відтягує момент головного - власне проклятих, а не острова.

А їх ми отримуємо надто мало. Історія дуже швидко обривається. При цьому сам фінал, можна сказати, приводить нас майже до початку (хоч і можна сказати ура відсутності певних шаблонів). Але все ж там ще більше постає питання - чи вірно ми сприймаємо себе та світ, чи приносить визначення чогось із цього основним, таким що побудує реальність? Проте книга тільки каже про це - ніяких відповідей чи судження автора, на жаль, не дасть.

Продовження історії, де події розгортаються ще швидше. До персонажів виникає більше питань, якщо сприймати їх не поверхнево - водночас для цього дають усі підстави. Ще й кінцівка, уже готує до завершення певного циклу.

P.S: у виданні було обрізане одне слово, бо вийшло за рамки сторінки :( Але не критично.

Дещо я вже собі заспойлерив аніме, на відміну від першого тому, тому варто згадати і ці відчуття. На диво, манга виглядає швидшою, але в той же час містить якісь деталі, за які око чіпляється (з хорошо боку). Історія відчувається інакше.

По суті ж - продовження нашої подорожі з деякими натяками на розширення світу, пулу персонажів, та поки з незрозумілим рівнем проблем для самого ГГ, від нього ж самого. Деталей, поки що, малувато - але відчуття що вони будуть. Ну і так, поки все доволі просто, що деяким може не сподобатись. Читається швидко.

В певному роді, типова, як для повсякденки манга, яка містить доволі багато дій, як на свій обсяг, але й не забуває про їх бекграунд. Тобто тут будуть деякі соціальні питання (про які не обов’язково задумуватися, та все ж), окрім стандартного проведення часу за незрозумілою рутиною. Персонажі швидко розкриваються, чогось грандіозного не очікується, і оскільки це дуже близько до типового - це не зовсім і добре, як для довгої історії. Не має, поки що, моментів за які можна вхопитися. Хоча може щось і зміниться далі. Але щоб розгрузити мозок - саме те.

Ще одна повсякденність, дещо незвичного формату (враховуючи героїв, що приймають участь) - яка з самого початку історії дає зрозуміти що цей світ не такий і простий, хоча й на диво доволі “добрий”. Але щоб дійти до “доброго”, нам показали й погане - хоч і не там де очікувалося. Події дійсно мають значення, герої, навіть, встигають якось розвиватися - що нас очікує далі, не зовсім зрозуміло (хоч певні натяки й були). На данному етапі “бачиться” введення ще більшого світу й персонажів, але чи вони будуть далі?

Доволі незвична робота, як для наших “прилавків”, яка дійсно йде в напрямку 18+. Щодо конкретного “змісту”, виключаючи 18+ - ми отримали ісекай, без явної предисторії, з доволі цікавою механікою (як для “норми” ісекаю), певним задатком на сюжет (але не зовсім зрозуміло як саме його будуть розвивати), дещо “типовими” персонажами, хоча не гарантовано що дуже - треба дивитися що зроблять далі. Ну і дуже суб’єктивно - конкретно “зав’язка” з “повелителькою”, у мене такі “дії” викликають певний острах у подальшому житті ГГ (аніме уже екранізувало не мало “груш для биття”), самої історії в цілому.

Почав читати досить давно, а ось на завершити - відкладав досить довго, бо шукав інформацію про порожні текстові блоки, видавництво відповіло що так і має бути. Але дивно… Ну хай буде.

Щодо самого твору, ми отримали дещо більш самостійну героїню (але лише зовсім трохи), ще більше персонажів (які вплинуть/вплинули на наш шлях), почали пізнавати деякі глибини суспільства відьом та самого світу. На тому все швидко і скінчилося. Дій у першому томі, здалося, якось більше. І поки що, не має того, за що дуже хотілося б зачепитися в історії. Певні моменти “виживання” тільки порадували.

Ось і завершився ще один цикл на манга-поличці. Питання попереднього тому вирішили доволі швидко, дії багато, при цьому всі кінці відрубують. Особисто для мене це здалося дещо сумбурним, навіть радикальним - більш того реалізація нагадала про певні шаблони. Тут важко казати про персонажів чи світ. З іншого ж боку, це певне чергове нагадування про історію нашого людства, з відповідним (незначним) психологічним підкопом.

Тому… 7,00/10, не думаю що аж на 3 томі варто розписувати щось більш детально)

P.S: у виданні зустрів “доста”, “please wait” що викликає певні питання до якості.

Коротка однотомна (чого у нас поки не так і багато) історія з купою деталей, хоча без повноцінного розкриття чогось. Як не дивно, котів, мені виявилося мало (враховуючи певні очікування), людей же тут розкривали доволі поверхнево (хоч двох із головних героїв дещо більше). Але в цілому - доволі проста, в певному сенсі мила, різностороння, оповідка про життя кафе, яке являє собою котячий притулок в доброму сенсі того слова (без усіляких отих кліток). Персонажів дадуть багато, щоб кожен міг знайти певне посилання на своє.

Окремо зазначу, що початок та кінець тому відведено на першопричину створення такого місця, що у інших авторів не завжди хочеться читати - тут навіть це подано цікаво.

Раджу до ознайомлення, якщо не лякає однотомна повсякденність

Свого часу уже щось писав у Враження_UA (де цю книгу і виграв на аукціоні), але не бачу сенсу шукати той уже старий коментар.

Для когось - це суто “повтор фільму”, для когось же - це спосіб поглянути на ту ситуацію дещо інакше. Особисто для мене, це все ж скоріше друге. Нас не будуть надто знайомити з персонажами, проте (знову ж таки суб’єктивно) відчуваються вони краще ніж в фільмі. Атмосфера “темного корабля” передана гарно, періодично “не логічне” спирається суто на “страх”, а не “відчуття ляпу”, хоча й фінал викликає певні питання до дій.

Проте загалом - не думаю що є багато людей не знайомих з франшизою, тому якщо не будете надто шукати “плагіат фільму” (як бачив деякі коментарі), то варто ознайомитись - читалось доволі легко.

Продовження історії спроб дракона стати справжнім батьком. З великим добром навкруги та новими, суто людськими (або дитячими) проблемами. Для тих хто уже знайомий з 1 томом, - відомо чого очікувати. Підхід той же, пригоди нові. Хоча фінал дещо дивний і половина тому ставить під питання дитячість наступних, але це ще побачимо.

Один з тих тайтлів, для яких аніме було перед “першоджерелом” (у порядку ознайомлення). І ситуація вийшла… Доволі дивна. Нагадує історію з “Обраним Богами”, коли “текст” відчувається значно краще ніж екранізація. І тут мова не в перенесенні деталей (в яких теж будуть відмінності), а саме в світі, в персонажах, у власне історії. Поки я переглядав - я не бачив мотивації ГГ взагалі, він був “роботичним”, як НПС - ні емоцій, ні пояснень. Тут же, принаймні, ці моменти нам згладжують - і уже на це накладуються оті відмінності в деталях. Світ все одно буде доволі незрозумілим, питань виникатиме багато - але принаймні воно відчуватиметься більш цілісно. Проте… Це не той випадок, коли однозначно хочеться продовжувати, тому…

Не побоюсь цього слова, але “чергова” історія про “переродження” в тіло наближеного до ГЗ, в світ, до якого надто багато питань. Проте, не зважаючи на це, серед багатьох подібних - тільки тут ГГ діє одразу та використовує ситуацію, а не просто намагається знайти випадковий вихід. Звісно, ми не побачимо нічого глобального за один том - але початок побудови взаємовідносин уже закладено. Про сам світ нам теж дещо сказали, що можна розвити - чи буде це так, побачимо у наступних томах (або хтось уже спойлерив собі в аніме).

Писати рецензію на це ранобе без спойлерів, на стільки ж важко як і сприймати його фінал. Та все ж… Варто щось та “звести”. Історія про цінність людського життя, як такову, у сучасному світі - з усіма її злетами, падіннями та руйнуваннями мрій дитинства. Але щоб нам це показати, довелося трохи залучити і “магію”, але яку саме - це вже краще побачити самому. Однак зробити однозначні висновки з цього твору, враховуючи фінал та тим паче слова самого автора - доволі важко. Якщо перші 50% твору більшість з нас можуть побачити деталі свого життя, то наступні 50% (а особливо фінальні 5%) викликають значно більше питань, як до світоустрою, так і до ролі таких як наш ГГ. Якби не було “такого” фіналу, я б міг радити до ознайомлення (особливо з урахуванням поточного “темного” етапу), але з ним… Це все зводиться суто до одного слова, що й псує все враження…

Один з тих випадків, коли після ознайомлення - не зрозумів причини хайпу довкола… Але підемо по порядку. Історія починається з дещо типового (хоч і не для нашого ринку) фентезі світу, який зав’язує свій побут навколо підземель, але нас одразу ж очікує “нещастя”, що теоретично мало б змусити нас спостерігати за тим - як герої його долають. Але… Це весь “негатив” за ці два томи. Тобто оця “мотивація”, яку нам дають одразу - буквально на наступній сторінці забувається усіма (так, тут у нас мова про групу, а не одного “героя”). Упустимо поняття якоїсь моралі, чи чогось іще - але тут і закінчують (у більшості) наше ознайомлення зі світом. Нас просто кидають в підземелля, забиваючи на “основну мету” - концентруючись на “смачно поїсти б”. Ні, перші страви було цікаво споглядати, проте… На цьому все. В подальшому вони стають “буденними, хоч і з незвичних інгрідієнтів”, навіть “спеціальний підхід” до монстрів спрощують - але твір досі на них концентрується. Певні цікаві моменти (на зразок використання монстрів за “іншим призначенням”, не буду спойлерити) - на жаль, розвивають тільки парою фраз - це не системний підхід. Огида, яку відчувають певні персонажі до певних інгрідієнтів (що може збігатися з читачем) - теж просто “пропускається”, вони через один “блок тексту” уже забудуть про це (але читач же ні?). Другорядних персонажів, окрім “групи”, можна сказати не існує - ми їх зустрінемо, але не більше. Що ж у підсумку? Світ, який можна було розвити; відносини що можна було будувати (чи хоч не руйнувати зав’язку) - зводиться до банального грінду інгрідієнтів на усіма способами (не завжди і “гарними”). Чесно кажучи, очікував зовсім не цього…

Історія про дещо делеке, напевно, антиутопічне майбутнє (хоча певним чином саме таке - яскраво ілюструє сьогодення, зокрема щодо “праведності війн”), з думками про поняття “людина” та що саме її такою робить. Очами головного героя ми помандруємо по всесвіту, де поняття смерті не є “кінцевим”, хоча й має багато різних значень для кожної з рас, та й окремих людей також. З одного боку - матимемо “повільне” введення у курс справ, з іншого будуть і події що призведуть до стрімких наслідків. Але в ході того, “емоційність” теж зазнаватиме змін - що приведе нас до, відносно, відкритого фіналу (але це ж і є серія книг), з деякими питаннями до потреби робити його саме таким. Десь на задвірках отого всього - маячать ідеї ляльководів, але ті нитки, наразі, нам не розкриють.