Вебновели

Ще одна історія про “гравця” завершена.

Початок був «важким», але воно було того варте. Історія про чергового гравця, який не здобув нічого у житті, тому намагався відволіктися в віртуальному світі. Ба навіть більше, багатьом такий гравець, здається, «відштовхуючим» (але мушу запевнити, то тимчасово). Сам світ виявився доволі глибоким, від оточення до конкретних деталей.

Як і в багатьох подібних історіях, певна «випадковість» дала гравцю нову можливість, яка спершу здавалася принесе ще більше «проблем», але герой зміг обернути це на свою сторону. Також, варто звернути увагу на те, що тут протягом усього твору - явно показується зміна особистості, це не просто про «імбу в грі». Подорожуючи ж цим світом ми зустрінемо багато всього, від «рівнів існування» до абсолютно протилежних персонажів, які при цьому мають свої передісторії. При цьому ~ 15% часу нам будуть переплітати і з реальністю (без явних на то «причин», спойлери )) ) – просто щоб вчергове зобразити прогрес Головного Героя.

Враховуючи кількість глав, все це може здатися нудним, але, на диво – автор зміг аж до кінця (ну майже, останні глави дещо сумбурно швидкі) тримати темп, і коли вже здається ти не отримаєш на стільки ж позитивних емоцій – автор може так описати, що вони з’являються. І так, історія завершена, багато чого дає «можливості на майбутнє», але основний кістяк – доведений до кінця, всі «ниточки» (крім однієї) розв’язані.

Якщо не лякає обсяг – однозначно раджу ознайомитись.

Історія, яка змогла вчасно “скінчиться”. На відміну від безлічі творів - автор зупинився, він не став доїти все і далі - за що йому вдячність. За ГГ, так було досить “легко”, та його “передісторія” - роялить тільки на початку, але саме через нього він і отримав буст. І крім того, він не з тих, хто згубив цю можливість, і більшість його вчинків правильні. Щодо інших персонажів – можна відчувати всяке, але запам’ятати когось тут буде важко. По світу, механіці тощо - типова побудова “гравець у вр(майже) ммо стриже бабки”, з непоганим життям, хоча і “скромним” початком. Але… Все стало дуже просто. Особливо фінал був “несподіваним”, хоча тішить що фінальним. 8,15/10

Сага про світ та не більше…

Є ГГ та купа інших героїв – що непогано. Але їх “ реалізація” лише на рівні “догодити всім” (у плані будь-яких характерів/мастей тощо) - ставить під питання сам світ ранобешки. Загалом (особливо в останніх розділах) ГГ лише “двигун”, точніше кнопка запуску - а все інше це реакція оточення. З одного боку це логічно, з іншого чимось не типово (бо безпосередньо дії ГГ не сказати що впливають). Ну а ці вічні “змагання” та “імби” згодом взагалі смішок викликають, хоча екранізація виглядала б цікаво.

Для тих, кому хочеться сюжету, введення у світ тощо (хоч краплю) – краще початок. Кому цікавий “розвиток” зайде все інше. Ну і кінцівка у вигляді “фанових” добро>зло (і якихось епік батлів), для всіх інших.

PS: читати тим, кому не шкода часу для ще одного світу зі своїми “приколами”.

Своєрідна історія, без явних злетів й падінь, але все ж таки з “везучим” ГГ. Хоча частково - це “вказано”, виходячи з його передісторії, та він реально користується можливостями. За іншими героями… Є й приємні, є не дуже - що б когось реально сильно розкривали, то ні - загалом важко когось виділяти, окрім хіба що одного орка ;) В цілому, враховуючи, що твір не довгий - воно непогане, було б більше - набридло б точно. Читати чи ні, вирішувати кожному особисто.

Почитав пару рядків перед написанням рецензіії, та інші рецензії - згадав про що взагалі мова, але… Ситуація досить дивна - я пам’ятаю що мені було цікаво це читати, я пам’ятаю якісь моменти - але не почав би я перед цим “ відгуком собі нагадувати - його б і не було. З одного боку, раз емоції залишилися - було за що, але раз нічого реально не запам’яталося… Виникають сумніви - а чи так хороші персонажі, світ і т.п? Можливо в майбутньому перечитаю, адже воно не велике.

Історія про цікавий світ, “схибленого” ГГ, не зовсім зрозумілих інших персонажів (тобто ми начебто зрозуміємо про них “багато”, але не сказати що вони все реально щось “внесуть” в історію). Виходячи з поточного досвіду - багато здасться шаблонним, на момент прочитання ж було безперечно непоганим, якщо і не більше. Сам світ мені сподобався - описів, якщо узагальнити, досить багато. І по суті – центральна ідея твору – якраз “світові” зміни.

По героям… Знову ж таки, все вкрай важко - у т.ч ГГ виходячи з деяких його дій, не викликає бажання асоціювати себе з героєм та/або співпереживати йому - описувати можна довго і нудно, тому що історія то про ГГ і дій насправді було багато (хоча за фактом, реального “впливу зараз”, або ж “імба герой” - ми по суті не побачимо, але при цьому не сказати що будуть “труднощі” і шонен, особливо під кінець) - таке життя можна навіть чимось назвати “звичайним”, трохи вище “середнього” персонажа… Окремо запам’ятовуються тільки Пол Грейрат і Руйджерд Супардія - ось вони молодці, і всі моменти з ними “варті” (у кожного по своєму, хто прочитав до кінця - зрозуміє) , За іншими ж такого не скажеш (ну трохи накинемо за Бадігаді). Ну так, багато хто скаже - а де інші “головні герої”? Ну…

Еріс - вкрай “зла” на світ особистість, але не зі злості душевної, а по діям та вихованню. Бере приклад з “оточення” і головою намагається думати не багато, та й у результаті йде на “розвиток сили”. Що пізніше призводить до спойлер, потім цей розвиток ніби йде до “верхів світу” , але остаточно, аж до кінця твору - реально бачити її ми будемо вкрай мало, хоча спочатку скільки часу вбили на неї?

Сільфієт/Сільфіт - спочатку приклад “ярликів” суспільства, тобто якийсь “принижений” персонаж, якому допомагає ГГ. Трохи пізніше вона йде в “розвиток” … Навіть не знаю, “зв’язків не дивлячись на забитість”? Тобто вона - на відміну від першої (знов виходячи з “сили сюжету”) потрапляє до добрих людей, які дають їй “путівку в життя” (хоча при цьому привносячи ще більше “переховувань”). За сюжетом - вона дасть всякого більше ніж Еріс, але по самому “наповненню” - до кінця так і залишиться тихою людиною.

Роксі - начебто теж, стоїть біля основ, допомагає ГГ з розвитком, але й у той же час деградацією, і бездіяльністю. І… все.

Так, сперечатися можна багато (тобто фанів у ранобе багато, і можна дивитися під різними кутами) - але якщо узагальнити, то вийде якось так. Більш того - історія закінчена, і не сказати що “типово” або “нормально” (враховуючи “звичаї” подібних творів), але … Якщо чесно - закінчена вона погано, і все оповідання з певного моменту стає ніяким, хоча й події то відбуваються. Таке відчуття що саме ранобе - якась передісторія наступного, ну і цю ідею підштовхують купою допок … Ах так, “сімейні” пута, викликають багато в чому відторгнення, а не радість або щось ще, чого варта тільки ситуація з…спойлер (наче перед адаптацією в аніме їх вирішили відкинути). Але загалом… Якщо дивитися на історію про світ - то історія непогана, а ГГ тут лише “вторинний”.

P.S: якби вони добре розвинули - і підвели це до справжнього фіналу, а чи не дали затравки на “ майбутнє “ - оцінка була трохи вище.

Один із представників “переродженців”, і тих героїв - яких ти можеш зрозуміти, і які діють переважно розумно. Сам світ прописаний досить добре - і завжди є до чого йти. Так, це культиваторка, так - не всім таке заходить, так написано багато, так є спірні моменти - але … Історія то запам’ятовується, до чого ж в хорошому ключі) Всі пригоди ГГ, так чи інакше - вели його до фіналу, і найголовніше – за ним приємно спостерігати. Так, хтось згадає “одну арку”, але що в ній насправді такого поганого?) Це лише один з методів реально, “не чітерськи” закінчити оповідання, і крім того - вказівка нам на те, що у ГГ все “схоплено”. Трохи прикро за “другорядних” персонажів (тобто те, що вони “є і зникли”, але хто вони для ГГ (знов таки, це ж культиваторка)?) Так, ви скажете це суто емоції - але що тут поганого? Для чого ми читаємо взагалі?)

P.S: тим хто візьметься читати - враховуйте, що це культиваторка, а значить купа “багатоходів”, розвитку і т.д.

Читання кінцівки “розтягнулося”, але все ж таки закінчив. По суті досить “нахвалена” історія, з багатьма “вартими” моментами, але… ГГ - імба. Світ, який нам спочатку намагалися показати, виявився, м’яко кажучи - “трохи” не таким. Сюжет, який йшов відносно плавно - і ми бачили розвиток ГГ - у результаті перейшов до ГГ імби, який вирішує все і за всіх. Ні, це не завжди погано - але тут це реалізували (особливо з огляду на допки) на рівні супергеройства майже. У результаті всі “проблеми” проходять дуже швидко і практично без наслідків. Сам світ явно говорить нам про те, що все “задумано кимось”, спливає якийсь спойлер, що з огляду на всі дії впливових осіб ставить досить незрозумілу дилему. Та й особисто мені не вистачало більш “емоційного” героя, тобто насправді все було красиво, “заради всіх”, але реального зв’язку ГГ з ким-небудь, відчути вкрай важко, чого тільки вартують його стосунки з сестрою та іншими людьми з спойлер. В результаті … Так, читати приємно, але “ляпасів” буде достатньо, ну і імби не всім заходять.

Типова історія про переродження, з якоюсь спробою змінити майбутнє - спочатку йшла справді така історія з розвитком персонажа і оточення, апе через працю, використання знань майбутнього. Потім все різко змінилося, тому що майбутнє вже “не зовсім канон”, а ще далі скотилося в “за тиждень стану я імбою” - на тому і закінчили. За це й подяка, хоч не затягнули. Щодо персонажів… Пам’ятати ми будемо мало кого, а ті хто хоча б чимось запам’яталися просто підуть “на захід сонця” (з різних причин, і не обов’язково “поганих”), а інші другор.персонажі - хоча і поряд з ГГ, вони нічого не вносять. Був натяк на гарем, або якусь романтику, але ГГ біжить до мети, і на інших начхати - а потім у фіналі був різкий “вибір”, без підстав для того, що м’яко кажучи “неприємно”, але відносно передбачувано (і дає “наліт” про якогось Саске, з Наруто - звалив по світу тинятися і залишив всіх). Та й взагалі… Без епілогу (останніх двох розділів) - кінцівка була б кращою.

Почали “за здоров’я”…

Та глав досить багато, та ще не дочитав (у планах братися за “ребут” версію). Але є одне але”. У цьому меді багатьох відгуків забувають про ложки дьогтю - і тому захотілося написати.

Спочатку ми маємо якусь історію, з ісекаєм - а враховуючи інтерлюдії, ще й одразу кількох персонажів. Але … Головний тільки один, і як би інших не описували - вони “тимчасові” і “фонові” (трохи тільки розкривають “вчителя”, і те … як і говорив до того - все одно він тимчасовий). Їх дії не завжди будуть “прив’язані” до чогось, ми ловитимемо купу таймскіпів і т.д. Зрештою… Вони нічого не варті, вони просто фон для ГГ - а ми не повинні це так бачити. Це ж мало тільки більше розкривати твір, з різних боків - хіба ні?

Ідемо далі – сам світ. Так, спочатку він цікавий (чимось), ми чекаємо на розвиток, чекаємо що нас у нього “занурять”, але в результаті… Все в очікуванні і зависає. Так, там буде безліч “цікавих” задумів - але те, до чого звелося… Не варте того. І “реального” світу ми побачимо лише часточку. Майже всі томи про підземелля, навіщо?

По “покроковості” сюжету і дій самого персонажа … Все спочатку досить непогано, йде прокачування, найчастіше на межі смерті, йдуть обґрунтовані плани у ГГ (банально смачно поїсти, вибратися з лабіринту, завести якісь стосунки з деякими людьми - як міні цілі), навіть здавалося б божевілля показували красиво і правильно. Але потім… На 3-му томі просто плюють в обличчя читачеві і кажуть забудь це. Коли у ГГ все йде наперекосяк, то ГГ тупо біжить уперед, забиваючи на свої ж плани. Дані про прокачування та опис здібностей - взагалі йдуть нанівець. Нам просто пишуть про це як про даність “лвл ап, здібність отримана”. Що, чому, навіщо - нам не говорять (до певного часу), в т.ч божевілля зазначене вище стає куди ближче до реального. Сам ГГ теж вже не викликає нічого хорошого, навіть вона як школярка (начебто) починає спойлери…. І ти втрачаєш свій зв’язок із цим світом через ГГ, на той же момент зникає “звичайний” режим з інтерлюдїями = ти втрачаєш зв’язок із самим твором. Навіть здавалося б інтерлюдії, які часом були цікавішими за основний сюжет, з погляду світу і персонажів - йдуть у божевілля, й всіма “улюблені” драми/зради тощо. Якщо раніше ти читав із зануренням і задоволення, далі ти просто себе силуєш щоб “дізнатися чим скінчиться” (при тому, що багато ти вже починаєш розуміти з “натяків” і в результаті це йде в “типову історію”).

PS: тим хто любить такі “перевороти” - може й зайде. Але… Я не любитель, коли все безпідставно руйнують.

Швидше за все пізніше дочитаю

Неадекватний ГГ (з початковою затравкою “проти всіх”, але по “доброму”/через “причину”, яку бездарно злили і досить швидко) + неадекватне оточення + своєрідні “багатоходівки” від автора = вбитий у мотлох світ та бажання відчувати ГГ та інших персонажів .

Ніякого нормального опису дій, підстав та персонажів. Та ще й деякі “нюанси”

Початок непоганий, а далі ГГ руйнує свої ж “принципи”, діє як типовий “лорд”, ніякого зв’язку з “предісторією”.

Початок історії, дійсно виправдовує зав’язку. Ми бачимо “взаємодію” двох різних людей в одному тілі, через “потребу”. Є певні плани, розвиток, реальна взаємодія з іншими персонажами. А от далі… ГГ стає просто інструментом, фоновим персонажем - коли все вирішують, по суті, за нього, і всі “розумні ходи” то тільки поверхневі дії. Він просто “виконавець”, хоч робить то і “від себе”, але тільки для когось і “на майбутнє” когось. При цьому ж - руйнуючи цим всі зв’язки обох “свідомостей” у тілі. Ну і фінал… Доволі неоднозначний. То не є “суцільним” вирішенням, як його намагаються зобразити для “типових людей”. Для “сильних” та самого світу “продовження” не обіцяє нічого. Як і для “обох” ГГ. Якийсь світ Коду Ґіасса, тільки ГГ вирішив “завершити” все не гарантованим варіантом.

Історія про світ, якого не має. Тут просто шаблонні локації та купа “відсилок” (я б навіть сказав копіювання) інших робіт в цьому “жанрі” - особливо щодо відомих TWD, RE, L4D - T-вірус, типи мутантів, супермаркет, в’язниця і т.д. Якщо на це можна плюнути (припустимо), отримаємо проблеми і з усім іншим. Логіки світу не має. То у нас всюди вірус, то можна їсти та пити все - але при цьому дощова вода чомусь в голову майже нікому не приходить, тільки скарги на “закінчення мінеральної води”, там же питання водогону, палива та електроенергії (що з’явиться не одразу). Окрім того автор, навіть на початку, хворіє знаменитою хворобою цифр - коли то десятки то ще можна “упустити”, але коли 1 перетворюється в 2 або 2 в 3 в тій же главі? Персонажі, знову всі шаблонні - настільки що не відрізняються між собою. Жінки або сильні, або безпорадні. Чоловіки - похотливі дурні або бездіяльні простачки. ГГ абсолютно не розвивається, ненавидить усіх навколо (хоч і не визнає того) - там де нам кажуть “ось розвиток”, це існує тільки в момент цієї фрази, після цього ж - або все “забуто”, або банально не використовується.

“Спойлер” автора в першій же главі - абсолютна брехня (або він сам про те забуває). Другорядних персонажей 0. Світ абсолютно порожній. Якщо ж, припустити, що це з метою зобразити тільки головних героїв - теж ні. ГГ не послідовний у своїх діях, суперечить своїм же переконанням та “історії” (яку до того нам дуже “яскраво” намагалися описати, щоб ми те відчули), інші “троє” зі вступу - більш “логічні”, хоча до “першого” з них є великі претензії (хто прочитає глави до 200 - зрозуміє). По суті - просто історія про купу травмованих психічно людей, але зовсім не про розкриття суті цього або змін щодо цього. Те що починалося як повсякденність - перейшло в політику (в широкому розумінні), з невеликими вкрапленнями фентезі (причини якого зовсім не розкриті теж).

Система “предметів” не основна, основна ціль ГГ - суто інцест, без “причин”, по суті й супроти предисторії

Початок - відносно непоганий варіант “потрапляння” в первісне суспільство, хоча й з величезними питаннями до їх “простоти” та “надприродного”. Проте, автор на цей момент ще хоча б трохи пояснює “що ми бачимо”. А от далі… ГГ просто робить те, що більшість “сучасників” не робили б - а ще ж не пройшло й року з його “потрапляння”; абсолютно будь-які задумки реалізуються одразу - первісна община одразу ж робить будь-яке “виробництво” без помилок/браку; пояснення “що як зробити” стають абсолютно нереалістичними, при цьому знання ГГ зашкалюють в усіх сферах - від одягу та древньої зброї до електроніки; дія “другорядний персонаж заснув” - може розтягуватися на усю главу (й мати те в заголовку, тобто бути єдиною “метою глави”); усі друг. персонажі з часом “бояться” будь-якого слова ГГ у вигляді “він же нас не покине”. І… Купа подібного далі. При цьому - опису світу “більше” ми так і не отримаємо, відчуття що почав писати ШІ та/або дитина дошкільного віку.

Початок - “повсякденність”, потім незрозуміло нащо нам показують “темряву”, а потім все одно повсякденність. Розвитку майже не має. Але десь за кулісами щось маячить

Світу, як такового, не має - це просто набір шаблонів. Другорядні персонажі - або сходинки/раби для ГГ або просто “мертві”. ГГ - навіть не тварина, а просто істота, яка чомусь отримала переродження (на розумі то не відбилося), постійні роялі в кущах з 0 зусиль, найчастіше думає тільки “нижньою головою”. Історія про набір сил з повітря та перетворення усіх жінок в його рабів.

Перша глава дає певні надії, зате всі інші викорінюють їх під корінь. Це не історія про “людину”, це скоріше історія про “дракона” - всі навколо нього нижчі форми життя і він ними тільки користується для розваги (і одразу ж варто підкреслити, ГГ імба одразу ж - тому там навіть “питань” не буде). Ну і його мета “божественості”, яку нам скажуть в 1 главі - так чи інакше буде єдиною ідеєю твору. Тут не існує нічого “навколо”, тільки ГГ і його мета. Ні опису світу. Ні “розумних” другорядних персонажів. Нічого взагалі, за що можна було б “зачепитися”.

Історія, яка почалася майже без “пояснень” - проте дала певну надію на “розвиток”. Однак все там і зупинилось… Другорядних персонажів 0. Є тільки ГГ та його “раби”. Пояснень по сюжету так і не з’явилось. Абсолютно у всіх відсутні будь-які емоції, хіба що заздрість та страх (це стосується і ГГ). Оскільки ми не знаємо віку ГГ, виникає ще доволі багато питань - проте з урахуванням попереднього пункту, то дарма. Всі просто вороги один одному, незалежно від віку та інших “факторів” - вбивати це “норма” (для цього “світу”). ГГ буде весь час сидіти на базі, з 0 командними навичками і здобувати все суто через “рандом”-відправку рабів на працю, проте його уже в першій главі так нарандомило - що він абсолютна імба, не зважаючи на те що одразу нам писали про багато “вищих сил”. А на початку були задатки потенціалу…

Автор в першій же главі починає забувати те, що було два абзаци тому. “Змирившись” з цим - ми отримаємо всесильного ГГ-підлітка, який уміє поводитися зі зброєю, проте не думає “як”. Сам говорить одне, а потім діє зовсім по іншому - від цього виникають і “надумані” проблеми з “ворогами”. Розвитку не передбачається, тільки віра в всесильного себе - навіть коли отримує “негативне” собі.

Перші ~50 глав непогані, бо автор дійсно описує базову побудову світу, персонажей, думки та дії самого ГГ - після них же починаються таймскіпи. І можна було б з тим “змиритися”, проте автор перестає “описувати”, нас просто ставлять перед фактом певних “змін”. У т.ч це стосується змін у самого ГГ та його “професії” - те що раніше нам описували як розвиток пероснажів (стосується і тварин), тепер просто “пішов в шахту та розвив всіх своїх поплічників”. Проте то не найстрашніше… ГГ просто стає “королем”, всі абсолютно його слухають (навіть ті хто зовсім не мав би особливо в бойових ситуаціях), весь “моральний” маяк десь губиться - у ГГ просто так створюється гарем і він “через обов’язок” (“як я можу їм не відповісти взаємністю”) то приймає (а опису “романтичних дій” теж не очікуйте - це просто “сходив на побачення, шкода що не ризикнув поцілувати”). Не має взагалі ніяких підстав для таких кардинальних змін. Дуже нагадує “павука”, але там хоч дещо “пояснили”, але тут…

Історія, яка спершу нагадує багато інших - все ж потроху розкриває світ, чого й очікуєш далі. Проте… Це все швидко і закінчується. Другорядних персонажів абсолютний 0. Теги adult, harem - зовсім не вказують, навіть віддалено, на те що в творі - це просто розповідь про істоту (не можу назвати його людиною), якій плювати на всіх і живе просто для того щоб пафосно знайти рояль кожні 10 глав та когось вбити. Це абсолютно не має сенсу, ні з точки зору “твору”, ні з точки зору опису “дитинства” ГГ. Розрив “сили” тільки збільшується, бо роялів стає все більше - при цьому “сюжет” ведуть тільки вони, бо сам ГГ ніколи не мислить та нічого нового не дізнається. А потенціал на початку був…

Початок, який дає нам надію на великий світ - довгий час по крупинці буде це давати (хоча величезне питання до “смертних” у цьому світі культиваторів, бо згадувати їх армії будуть часто - а будь-що інше про їх життя - ні). Крім того, певні другорядні герої “не здаються одноденними”, ГГ діє на основі досвіду - а не просто емоцій, світ є логічним, але потім… Автор абсолютно це руйнує. Ми просто отримуємо “шаблонну подорож”: нове місце - проблемна особа - показ своєї невеликої сили - рояль - перемога одного і втеча в інше місце від іншого бо сил треба ще більше. При чому отой “розподіл сил”, що нам майже весь час розповідали як “закон”, виявляється, ним не буде - все просто по бажанню автора буде змінюватись між главами. Там де нам показували “звичайний” (сірий) світ (себто що люди діють на основі своїх інтересів, а не “шаблонів”), він просто стає чорно-білим. Не існує нічого “між”, при чому навіть там де раніше це було (що взагалі абсурдно - бо які підстави “добру” ставати “демонами” через одне слово, це так не діє). Все це абсолютно ніяк не пояснюється, це просто черговий спосіб виправдати ті чи інші дії ГГ (які теж стають не логічними). Він просто стає пафосно-емоційною рояльною імбою. Там де раніше нам купу глав казали “своїх не забуде”, на всіх стає просто плювати. Кількість другорядних персонажей - > 0. Вони просто не існують, а навіть там де згадуються - це просто якісь “домашні тваринки”. І ні, це ще навіть не етап “божеств”, який нам спойлерили з 1 глави.

Якщо відкинути поняття рабства, що кидають нам в першій же главі, цей світ мав шанси на розвиток. Бо ми мали певну “систему”, де на основі “добрих” або “злих” вчинків, можна було відбудувати певний світ. Так, дещо магічно та спрощено - та все ж з ознаками логіки. Але це тривало лише кілька першиї глав. Надалі це не закріпилось - нас просто поставили перед фактом ще “більш магічного” світу та надто спростили усі інші аспекти. Кожна глава стала шаблонною, це просто опис грінду ГГ (звісно без пояснень його нових сил), взаємодії з рабом/рабами для очок та “ідеалізації” в очах інших, які навіть базові потреби вирішують з натяжкою. Не має жодних другорядних персонажів - є тільки “створювач” та “його раби” і не сказати що й між ними буде багато продуманих емоцій. Якось по дитячому, але і темно?

Історія що написана чи “за шаблоном” чи абсолютно через АІ. Всі події йдуть один в один з іншими подібними творами - навіть подорож ідентична. Єдина відмінність що тут, мабуть аби не кидалося в очі “списування ДЗ” - абсолютно вирізано бекграунд. Тег гарем/романтика це “ГГ рятує дівчину/показує свою силу - вона вдячна/захоплена”, тут навіть не має абсолютно ніяких розмов поза цими подіями (не кажу вже про дії). Інші персонажі та власне історія теж абсолютно безлика - присутні купу таймскіпів, навіть там де не треба. Будь-яка проблема вирішується через одну-дві глави від її появи. У ГГ не має абсолютно ніяких проблем, всі персонажі це НПС які тільки під час “екранного часу” можуть сказати що щось планують. а поза тим - повна бездіяльність. Система та алхімія - з яких почався твір (та й на що вказує назва) “впливають” тільки перші глави, далі автор забиває на них, ГГ просто ходить і збирає роялі в кущах ніколи не зтикаючись з труднощами. Те що це ісекай теж не має ніяких “згадок” після початку. Надія на те що це зміниться була безпідставною.

Є ознаки можливого плагіату практично ідентичної за описом і назвою китайської новели. Теоретично цікава задумка, однак яка мала мінімум предисторії - зрештою стала клоном подібних творів. ГГ абсолютно імбовий - ніякого “страху” не має, що не зіставляється з тим що сказано що він звичайний студент-архітектор. Початок, що присвячується будуванню, “доводить” що ГГ знає як зробити абсолютно все - від звичайної труби до електростанції та багатоповерхівок з каналізацією (до речі нам так і не пояснять чому вода “не проблема”, в той час коли про їжу часто згадують як “завжди мало”, а на систему каналізації її треба куди більше ніж на звичайне харчування) - і це саме його особисті знання, а не “допомога системи”. Більше того, навіть коли явно прописують “шанс успіху” - ГГ ніколи не зазнає невдачі, що не має жодних підстав. На додачу до цього - в одному реченні у нас “ніч буде важкою, треба ресурси спрямувати на оборону”, в іншому він будує взагалі непотрібну на тому етапі будівлю.

А після 60х глав взагалі стається кліше і він стає не просто будівельником, а зарозумілою зверхньою істотою через “одну ситуацію”.

Впродовж всіх глав фрази про “обережність”, стосовно публічності його вмінь, не мають абсолютно ніякого значення - бо навколо нього не люди, а ніби NPC яким прописали один рядок “здивуватися” і потім просто живуть з цим далі. “Вороги”, про яких нам з першої глави дають “попередження” теж абсолютно бездіяльні - а враховуючи що ГГ буквально за пару днів від того стає відомим, це абсолютно не має сенсу.

Якщо узагальнити - історія про імбу, що не має ні опису персонажів ні самого світу. Бо те що показують або має явні дірки, або взагалі не пов’язано з тим що раніше.